Австралійські лікарі зазнали комбінації бактеріофагів та антибіотиків у лікуванні інфекційного ендокардиту штучного клапана. Це стало першим описаним у західних наукових джерелах досвідом внутрішньовенного введення фагопрепарату при цьому захворюванні

Чоловік у віці 65 років, якому 30 років тому було встановлено механічний протез аортального клапана, вступив до медичного закладу зі скаргами на погане самопочуття, задишку, різкий біль у грудях, що посилюється при глибокому диханні. За вісім років до цього він успішно пройшов лікування антибіотиками щодо інфекційного ендокардиту штучного клапана, викликаного Haemophilus aphrophilus . При огляді було виявлено лихоманку, тахіпное, тахікардію, артеріальну гіпотензію (90-100 мм рт.ст.), наявність систолічного клацання. На даному етапі не спостерігалося серцевої, ниркової або печінкової недостатності або емболічних периферійних ускладнень ендокардиту (гематурія, геморагії). Бактеріальний посів крові свідчив про інфекцію метицилін-чутливого Staphylococcus aureus , визначеного шляхом повного аналізу геному, та пацієнт отримував високі дози флюклоксациліну, ципрофлоксацину та рифампіцину.

Трансезофагальна ехокардіографія підтвердила бактеріальне зростання на штучному аортальному та власному мітральному клапанах, а також показала потовщення кореня аорти через можливий приклапанний абсцес. Встановлення екстрапульмонарного кровообігу було відкладено через геморагічний інфаркт лівої передньої церебральної артерії, який стався за 7 днів до початку фаготерапії.

Відомо, що інфекційний ендокардит, викликаний інфекцією S. aureus , асоційований з високою смертністю навіть за оптимальної антибіотикотерапії. Тому було прийнято рішення додати до схеми антимікробної терапії бактеріофаги. Антистафілококовий фагопрепарат вводили внутрішньовенно, починаючи з 9-го дня після першого позитивного бактеріологічного аналізу, двічі на день протягом 14 днів разом з усіма призначеними раніше антибіотиками. Застосували препарат AB-SA01, що містить три види літичних бактеріофагів, активних проти S. aureus . Цей фагопрепарат нещодавно успішно використали в лікуванні синуситу (застосовували місцеві зрошення). Фагопрепарат використовували у комбінації зі стандартною схемою антибіотикотерапії важких стафілококових інфекцій.

Рис.1 . + = Збудник у крові присутній; - = збудник у крові відсутня; CRP = C-реактивний білок; SMA = верхня брижова артерія; WCC = лейкоцити (Gilbey T et al., 2019).

На початок фаготерапії бактерія не висівалася з крові. Протягом 24 годин після початку фаготерапії почали знижуватися температура, рівні С-реактивного білка та лейкоцитів. Тенденцію зниження цих показників було перервано лише один раз у зв'язку з інфарктом селезінки та оклюзією брижової артерії у пацієнта. Загалом, введення фагопрепарату не супроводжувалося лихоманкою, тахікардією, гіпотонією чи свербінням.

Пацієнт через 40 днів антибіотикотерапії виписав із лікарні. Але через 58 днів у нього зафіксували прогресуючу серцеву недостатність, пацієнт відмовився від хірургічного втручання і помер.

Автори відзначають, що фаготерапія при ендокардиті переносилася добре, побічні ефекти не спостерігалися, сприяла зменшенню запального процесу.

* Gilbey T, Ho J, Cooley LA et al. Adjunctive bacteriophage therapy для prosthetic valve endocarditis до Staphylococcus aureus. Medical Journal of Australia, 2019, 211(3): 142-143.e1. https://doi.org/10.5694/mja2.50274