У журналі Antibiotics описано * клінічний випадок успішного лікування бактеріофагами хронічної інфекції суглобового протезу, спричиненої метицилін-резистентним стафілококом (MRSA)

Пацієнт, чоловік 72 років з ожирінням (ІМТ 41) та гіперліпідемією, був госпіталізований із хронічною MRSA-інфекцією протезу колінного суглоба. За двадцять років до цього він переніс септичний артрит та внутрішньокістковий абсцес правого коліна, викликаний чутливим до метициліну стафілококом, який лікували цефазоліном внутрішньовенно. Через рік у пацієнта стався перелом дистальної ділянки стегнової кістки, яка вимагала фіксації латеральною пластиною. Пізніше у нього розвинувся важкий остеоартроз, і у 2012 р. йому було проведено артропластику правого колінного суглоба. У 2014 р. у пацієнта розвинулася інфекція суглобового протезу, викликана Staphlylococcus epidermidis , йому було проведено відкритий дебридмент (DAIR), а після рецидиву інфекції – двоетапна ревізія. У 2016 внаслідок травми правого коліна з'явилися еритема та випіт, артроцентез показав наявність MRSA. Було проведено DAIR, а за три тижні через погіршення симптомів – ще один. Була розпочата терапія ванкоміцином внутрішньовенно та внутрішньосуглобово (в/с). Через 5 тижнів ванкоміцин замінили на даптоміцин внутрішньовенно, ванкоміцин внутрішньовенно продовжили на три тижні. Після цього пацієнта перевели на пероральну терапію доксицикліном, яка тривала 2 роки та успішно пригнічувала MRSA. Через три тижні після завершення курсу доксицикліну відбувся рецидив, і при артроцентезі знову виявили MRSA. На тлі доксицикліну, який знову було призначено, симптоми погіршувалися. Через згаданий вище перелом дистальної ділянки стегнової кістки, яка так до кінця і не зажила, двоетапна ревізія суглоба була неможлива, від ампутації пацієнт відмовився. Пацієнту було запропоновано DAIR із застосуванням бактеріофагів внутрішньовенно та внутрішньовенно.

Штами MRSA, виділені із суглоба, були направлені до комерційної лабораторії для селекції специфічних фагів з високою літичною активністю. Під час проведення DAIR були виявлені численні нориці, значне ураження м'яких тканин, широке нагноєння, ерозія дистальної ділянки стегнової кістки та значне пошкодження протезу, який вже не підлягав відновленню. При завіренні DAIR пацієнт отримав бактеріофаги внутрішньовенно (5,4х10 ⁹ БОЇ у 10 мл фізіологічного розчину). Тоді ж було розпочато курс даптоміцину внутрішньовенно щодня 1000 мг, а наступного дня – курс бактеріофагів внутрішньовенно щодня (2,7 × 10 ⁹ БОЄ у 50 мл фізіологічного розчину).

Читайте також: Бактеріофаги у лікуванні інфекційного ендокардиту штучного клапана

Після третьої дози бактеріофагів внутрішньовенно у хворого виявилося різке підвищення рівня печінкових трансаміназ AST та ALT: у 136 та 86 разів, відповідно. Наступного дня рівень трансаміназ ще збільшився, і лікування бактеріофагами було припинено. Показники білірубіну, лужної фосфатази, креатинкінази, протромбіновий час були в нормі. Інфекційні ураження печінки було виключено. УЗД показало гепатомегалію, проте інших патологій органу виявлено не було. Курс даптоміцину продовжили до 6 тижнів. Показники AST та ALT нормалізувалися через 10 днів після підйому.

За три тижні після припинення антибіотикотерапії пацієнту провели дебридимент. Прояву активного інфекційного процесу не спостерігалося, мікробіологічні аналізи різних тканин показали відсутність інфекції. Було встановлено статичний спейсер з ванкоміцином та проведено внутрішньовенну ін'єкцію бактеріофагів (2,7 × 10 ⁹ БОЄ у 10 мл фізіологічного розчину). Моніторинг AST та ALT протягом 5 діб не показав підйому.

Через 2 місяці після нормалізації ІМТ пацієнту встановили мегапротез. При цьому пацієнт отримав бактеріофаги внутрішньовенно (2,7 × 10 ⁹ БОЄ у 10 мл фізіологічного розчину). Результати бакпосіву з операційного поля були негативними. Через тиждень пацієнта було виписано з лікарні та направлено на реабілітацію.

Інфекція суглобового протезу (інфекційний артрит штучного суглоба) – одне з найпоширеніших ускладнень після ендопротезування суглоба (виникає для 1-2% штучних протезів), що має високі показники смертності (понад 20% протягом 5 років). Інфекція суглобового протезу важко піддається лікуванню через утворення поверхні протеза бактеріальних біоплівок. Для ефективного знищення бактерій у біоплівках необхідні концентрації антибіотиків у 1000 разів вищі, ніж ті, які використовують для знищення окремих (планктонних) бактерій. Тому дуже актуальним є пошук нових методів лікування інфекцій суглобового протезу, як і інших інфекцій, пов'язаних із утворенням біоплівок.

Перспективним методом лікування антибіотикорезистентних інфекцій, зокрема, пов'язаних із біоплівками, є бактеріофаги – віруси бактерій, які специфічно знищують певні види (штами) бактерій, у тому числі у біоплівках, не впливаючи на нормальну мікрофлору організму.

* Doub JB, Ng VY, Johnson AJ та ін. Salvage Bacteriophage Therapy for Chronic MRSA Prosthetic Joint Infection // Antibiotics 2020, 9 (5), 241; https://doi.org/10.3390/antibiotics9050241